В рамках конкурсу „Meine Schule der Zukunft“ («Моя школа майбутнього») від Гете-інституту в Україні ми працюємо над міждисциплінарним проектом, в якому історія тісно пов’язана з німецькою мовою, а саме досліджуємо німецькі поселення на території Кілійського району. Результатом нашого проекту стане створення інтерактивної карти.
В ході дослідження було встановлено, що на території Кілійського району існували 4 німецькі поселення, а саме Малча, Фрідріхсдорф, Помазани, Парапара. Більш детальна інформація надана у таблиці:
Німецьке поселення
|
Рік заснування
|
Кількість німців
(1940)
|
Кількість інших мешканців
|
Сучасна назва
|
Фрідріхсдорф
|
1911
|
145
|
9
|
с. Новомиколаївка
|
Помазани
|
1911
|
182
|
8
|
Помазани біля с. Шевченкове
|
Парапара
|
1916
|
160
|
-
|
зруйновано
|
Малча
|
1911
|
8
|
9
|
зруйновано
|
Історична довідка: У 1812 році російський цар Олександр I запросив німецьких колоністів поселитися в Бессарабії, обіцяючи їм землю і свободу. Іммігранти приїхали переважно з Південно-Західної Німеччини та з Пруссії. Протягом усієї своєї 125-річної історії поселення, німці створили тут процвітаюче співтовариство, яке характеризувалося місцевою автономією і релігійно-благочесною етикою. Невеликою меншиною в барвистому розмаїтті етнічних і релігійних громад, вони жили з молдаванами, росіянами, українцями, болгарами, євреями та іншими етнічними групами в мирному сусідтсві. Під час Першої світової війни вони ледь врятувалися від депортації до Сибіру. У 1918 році Бессарабія опинилася під румунським пануванням. У 1940 році в результаті німецько-радянського пакту про ненапад («пакт Молотова-Ріббентропа», 1939 р.), 93.500 німців з Бессарабії були переселеними та в 1941-42 роках заселеними, в основному, на території окупованої Польщі. На початку 1945 року вони були вимушені втікати і влаштувати нове життя в розділені після війни Німеччині.
Учасники проекту Звєрєва Юлія (9-В), Нєдельчев Євген, Штегеран Єкатерина, Морозан Єкатерина, Захарченко Єкатерина (8-В), Орищак Денис (5-Б) під керівництвом вчителя історії Орищак Олени Олегівни та вчителів німецької мови Семененко Ольги Володимировни і Череньова Юрія Володимировича.
Окрема подяка вчителю історії Гапєєву Івану Івановичу (с. Новомиколаївка) та директору музею Ченуші Віктору Павловичу за надану інформацію.
|